Мій друг Ледведик

Мій друг Ледведик

Наталія Кушнєрова

„Того дня Максим прокинувся дуже рано. Мама і татусь ще спали, а він тихенько тинявся по квартирі й чекав, коли вони встануть. Йому хотілося розповісти, що оце саме сьогодні вранці у нього вперше з’явилося Передчуття. Річ у тім, що в їхній сім’ї дорослі завжди щось передчували. У Максимової мами завжди бували передчуття, майже всі вони були не¬ясні і найчастіше недобрі. Але татусь казав, що вони безпідставні. Татові ж передчуття, навпаки, були лише незаперечні, хоч і вони, як правило, не збувалися. Лише Максим ніколи і нічого не передчував…“ [Читати пробний текст далі]

Передмова – Професор Дмитро Затонський (нар. 1922), академік Академії наук України, зснував відділ іноземної літератури при Інституті літератури ім. Тараса Шевченка Академії наук України. З 1967 року Дмито Затонський являється членом Міжнародної асоціації літературних критиків, з 1974 року – член Правління Ґете-товариства у Ваймарі. В 2005 році був нагороджений Золотою медаллю Ґете-інституту в Ваймарі)

„На другий день після публікації «Чайлд Гарольда» лорд Байрон прокинувся знаменитим. Не знаю, чи прокинеться після даної публікації такою ж знаменитeою Наталія Кушнєрова, але гадаю, що пройде зовсім небагато часу — і наші діти, а за ними й ми, малюватимуть Ледведика з його кумедним лев’ячим хвостом.
[…]
Найбільшою перевагою першого твору Наталії Кушнерової мені вбачається те, що це — сучасний твір з усіма особливостями нашого сучасного життя, особливостями, створеними нашим соціальним ладом в поєднанні з . науково-технічною революцією, з новими складними по¬няттями, які дуже своєрідно й цікаво відбиваються у дитячих головах. “ [Читать далі]